Особливості національної ідентифікації в творчості представників «української школи» польської літератури

Анотація

У публікації розглянуто українську тематику в польській літературі на прикладі творів представників «української школи». Звернено увагу на спільні та відмінні риси її відтворення у віршах Северина Гощинського, Антонія Мальчевського, Юзефа-Богдана Залеського. Вказано на головні причини виникнення україніки в романтичній польській поезії – повернення до української тематики тих митців, які народилися на східних теренах, і загальнопольський патріотизм задля вирішення національного питання в культурі і літературі зокрема. Представники «української школи» наслідували перший із цих мотивів, але другий також вплинув на їхні твори. Северин Гощинський використовував українську історичну драму для вдосконалення української та польської націй, йшов різними способами ідентифікації та постійно перебував у стані конфронтації («Канівський замок»). Антоній Мальчевський розповів про історію польської та української шляхти, представляв песимістичну українську теорію в польській літературі («Марія»). Юзеф-Богдан Залеський відтворив історичний час перемоги кресових земель, які не відокремлювали національних суперечностей («Дух від степу»), та використовував пейзажну лірику для вираження любові до Матері-України та Батьківщини-Польщі. Виділено такі спільні риси творення українського міфу: поліморфність, культурний федералізм, зростання значення національної ідентичності, модельний характер межі у співвідношенні «свій – чужий», регіоналізм, моделювання європейської культури і цивілізації, об’єднання мілітарних зусиль перед лицем спільного ворога.