«СОНЕТВАГОМИЙ, ЯК СТИЛЕТ»: ТАБІРНА ЛІРИКА І. ГНАТЮКА ТА І. СВІТЛИЧНОГО В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ СОНЕТНОЇ ТРАДИЦІЇ (стаття друга)

Анотація

У статті йдеться про мотиви сонетів у ліриці Івана Гнатюка та Івана Світличного, про особливі причини звернення митців-в’язнів до сонетної традиції. Завдання дослідження - прочитати сонети двох поетів у порівняльному аспекті та крізь призму жанрово-поетичної форми й ліричної традиції. Їхня лірика - вагома частка української андеґраундної поезії, у якої інша тематика, образний лад, настрій і голос, ніж в офіційно друкованій радянській літературі. Більшість Гнатюкових сонетів - класичні за формою. Для І. Світличного ж канонічна поетика - привід дотепно обіграти формальні правила та передусім ідеологічні канони. У його сонетній ліриці вагоме місце посідає вічна тема ате роебса. Сонет як жанр вибраний свідомо, як вибирають зброю у вирішальному поєдинку.

Ключові слова: табірна поезія, український сонет, сонетино, поетична традиція, сонетарій Івана Гнатюка та Івана Світличного.