У царстві Задухи: між онейричними візіями та реальністю (на матеріалі оповідання Івана Франка «На роботі»)

Анотація

У статті детально розглянуто оповідання «На роботі» Івана Франка, в якому вперше в українській літературі ХІХ ст. оприявнено виробничу тематику. Вказано на джерела твору, серед яких важливе місце належить біографічному чиннику (власні спостереження та розповіді знайомих письменника). Простежено наявність у творі синтезу натуралістичних, реалістичних та експресіоністичних рис. Зазначено, що Франко є новатором, адже в цьому оповіданні він використав «односторонній діалог» та «потік свідомості», який був характерним для європейської літератури ХХ ст. (Дж. Джойс, А. Камю).

Мета статті – дослідження художньої специфіки оповідання, інтерпретація глибинних сенсів сновидінь протагоніста і визначення їх ролі у сюжеті твору. Дослідження здійснено на основі герменевтичного підходу із залученням феноменологічного, біографічного, описового, інтертекстуального методів. Розкрито символіку, семантику і функції
сновізійних деталей та образів у структурі оповідання. Особливу увагу акцентовано на антроморфній потойбічній істоті Задусі. Це сновидіння гротескного характеру, тому й створює особливий – надприродний, химерний, дивний світ. Найважливіша його функція – профетична, адже віщує майбутнє, і водночас здійснює фантасмагоричну імітацію реальності (нібито провіщає героєві загибель у ямі). Сон та марення Гриня адекватно моделюють його психіку, адже у фікції ірреального стану герой переживає те, чого не можна осягнути наяву. Доведено, що окрім осмислення основних
проблемних аспектів – морально-етичних, аксіологічних, антропологічних – І. Франко продемонстрував цим твором апробацію якісно нових засобів художнього психологізму, адже один із перших в європейській літературі застосував техніку «потоку свідомості». Сон-прозріння Гриня передбачає психологічний злам у душі героя, відкриття правдивого сенсу життя та зміни у його раціональних підходах до сприйняття дійсності.