Жінки в історичних романах Францішека Равіти-Ґавронського
Ключові слова:
образ жінки, Францішек Равіта-Ґавронський, історичний роман, трагічна доля, місце жінки в творі, любовні мотивиАнотація
У статті проаналізовано образ жінки, який представлений в історичних романах Францішека Равіти-Ґавронського. Досліджено типологію образів, як от жінка-мати, жінка-мучениця, жінка-селянка, жінка-шляхтянка тощо. Особливу увагу приділено опису внутрішніх переживань героїнь, проаналізовано еволюцію образу від перших сторінок роману до кульмінаційного, подекуди трагічного завершення їхньої долі. Представлено місце, яке займає образ жінки в історичних романах Ґавронського та ставлення до чоловіка у творі.
Метою нашого дослідження було показати, яку роль виконує жінка в історичних романах польського письменника Равіти-Ґавронського та дослідити типи жіночих образів. Теоретичним базисом слугували, перш за все, праці польських дослідників, які стосувалися теми дослідження. Серед них, Ян Парух (Paruch, 2012), Данута Осташевська (Ostaszewska, 2001),
Малгожата Карватовска (Karwatowska, 2009), Тадеуш Буйніцкі (Bujnicki, 2002), Евгеніуш Чаплєєвіч (Czaplejewicz, 1996), Рената Лозовска (Łozowska, 2004), Ева Тєрлінг (Tierling, 1998), Яніна Кульчицка-Салоні (Kulczycka-Saloni, 1971) тощо.
Матеріалом для аналізу слугували історичні романи Равіти-Ґавронського, поміж інших: «Пан гетьман Мазепа» (1887), «На Красному дворі» (1889), «Харцизи» (1893), «Золотобородий Емір» (1891), «Король і цариця» (1920), «На кресах» (1886).
Проаналізувавши вище згадані праці, ми дійшли до висновку, що репертуар жіночих портретів в історичній прозі Францішека Равіти-Ґавронського охоплює як прекрасних дівчат, героїчних матерів, так і матерів маніпуляторів, деспотів; разом із тим, у творах автора з’являються жінки, закохані в королів і гетьманів, ті, кого кохають із взаємністю та без неї, а також невинні жертви, які розплачуються за нескоєні гріхи, та ті, що мають на сумлінні жертв власних амбіцій, і, нарешті, жінки, засуджені на смерть, і ті, які самі обирають смерть. Не можна нарікати на недостатню різноманітність образів жінки в історичних романах Равіти-Ґавронського, проте певні пробіли можна помітити в описі психологічних портретів героїнь.
