Мономіф у наративі символістської драми: «В дому роботи, в країні неволі» Лесі Українки

Анотація

У статті йдеться про доцільність застосування наратологічного методу, поєднаного з міфокритичним, при дослідженні драматургії. Такий підхіднабуває особливої актуальності при вивченні поетики символістської драми. Мова символів містить потенціал узагальнення максимального масштабу, побутова деталь через низку прийомів здатна суттєво розширити діапазон абстрактних значень. Це дозволяє у стислій драматургічній формі вміщувати масштабний наратив із героями архетипного рівня. Наукова новизна: вперше вказана методологія застосована до драми-діалогу Лесі Українки «В дому роботи, в країні неволі» (1906). Мета і завдання статті – показати, як символ формує багатошарову структуру тексту драми і архетип героя мономіфу.

Висновки. Текст обсягом шість сторінок через голоси двох персонажів і об’єктивованого наратора, представленого у ремарках, розгортає перед реципієнтом картину грандіозного будівництва єгипетських пірамід. Голос наратора розповідає історію епічного ґатунку: про стародавні цивілізації, які тисячоліттями вражають нащадків гігантськими спорудами: храмами, артефактами. Голоси двох персонажів, рабів на будівництві піраміди, стикаються в напруженому аґоні представників різної віри і різної культури. Кожен голос – це розповідь про окреме людське життя, піщинку в океані будівничих могутньої цивілізації Давнього Єгипту. Ключовий символ «будівництво» об’єднує низку символічних образів і дозволяє уявляти будівництво як величне діяння людини, яка у своєму бажанні дати гідну оселю богам дорівнялась до архетипного героя. Будівничий, який збудував піраміди, проходить шлях тяжких випробувань і стає рівним богам.