«Юдина історія» в національному драматичному наративі: Леся Українка («На полі крові») і Лідія Чупіс («Плач над Юдою»)

Анотація

Оригінальна інтерпретація Лесею Українкою «Юдиної історії» стала викликом для наступного покоління письменників спробувати творчо переосмислити сюжет зради Юди. «Поетична інтерпретації теми» Л. Чупіс з’явилася майже 100 років по тому: вона є своєрідним продовженням історії зрадника, що опинився на символічному полі тіней і покараний безкінечними спогадами про минуле.

Метою статті стало дослідження особливостей втілення «Юдиної історії» у драмі Л. Чупіс «Плач над Юдою» та в  драматичній поемі Лесі Українки «На полі крові». Здійснено порівняльний аналіз особливостей жанру творів, тематики та проблематики, окреслено сюжетно-композиційну та образну специфіку втілення авторської концепції Юдиної зради у творах Л. Чупіс та Лесі Українки.

Леся Українка інтерпретувала Юду не як благородного зрадника заради великої ідеї, а як складну особистість, у душі якої триває болісний внутрішній діалог, хоч зрада і була зумовлена корисливими мотивами та розчаруванням в Учителеві. Концепція «благородної зради» близька Л. Чупіс, але її інтерпретовано як проблему особистості, яка виявилася занадто прагматичної і дрібною, щоб зрозуміти велич ідеї, але здатною усвідомити безодню свого падіння і недосяжну велич Ісуса. Для жанрового позначання твору Лесі Українки «На полі крові» дослідники вдаються до терміну «драматична поема»,
а для опису специфіки п’єси залучають термін «драматичний діалог», «замаскована» містерія. Л. Чупіс означила жанр п’єси як «поетичну інтерпретацію теми». Назва п’єси Л. Чупіс містить слово «плач», що можна вважати вказівкою авторки на жанровий різновид треносу. Втім, твір Л. Чупіс містить ознаки сюрреалістичного міраклю, що складається інверсій-снів.

Зовнішній конфлікт Юди з Прочанином і багатовекторний внутрішній конфлікт у драматичній поемі «На полі крові»  увиразнені мотивом двійництва: Юда / Прочанин, Юда як Інший Прочанина, Учень / Учитель тощо.

Л. Чупіс реалізує у творі внутрішній конфлікт через образи персонажів, які втілюють голоси Я-Іншого Юди: Юда / Юродивий, Юда / Хлопчик, Юда / П’яничка, Юда / Літній чоловік, 1-й юнак, 2-й юнак, Юда / Анна, Кайяфа, Юда / Мати, Дружина, Магдалина, Жінка в білім. Обидві п’єси демонструють циклічний сюжет з оберненою хронологією, втілюють образ «фантомного Ісуса».