Авторська інтерпретація концептів сум та самотність у романі Я. Л. Вишневського «Самотність у мережі»

Анотація

ХХІ століття у польській літературі співвідносять із поширенням постмодернізму. Майстри художнього слова для вираження свого погляду на світ, зображення минулого й сучасного, опису прийдешнього звертаються до різних жанрів, вдаються до синтезу їхніх типових рис. Все більшої ваги набуває роман – соціально-психологічний, інтелектуальний, мелодраматичний та ін., у центрі смислової структури якого лежать як традиційні теми (кохання, протистояння добра і зла), так і нові, роками заборонені владою, етичними нормами (секс, одностатеві стосунки). Сучасна польська романістика представлена низкою яскравих авторів, серед яких особливою популярність користується творчість Януша Леона Вишневського загалом, його роман «Самотність у мережі» («S@motność w Sieci») зокрема. Читачів захоплює тонкий психологізм твору, орієнтація автора на дослідження душевної організації особистості, чоловічий погляд на жіночу природу. Метою статті є аналіз специфіки інтерпретації Янушем Леоном Вишневським концептів сум та самотність у його романі «Самотність у мережі». Досягнення вказаної цілі передбачає апелювання до методики концептуального аналізу. У розвідці звернено увагу на концептуальний рівень змістової структури твору, смисловий потенціал якого найповніше реалізує система ключових понять, знаків, котрі формують базові сегменти індивідуально-авторської картини світу, що повною мірою зображає специфіку чуттєво-емоційної категоризації реальності польського письменника. З-поміж великої кількості концептів, які детермінують людське існування, митець концентрує свою увагу на тих, котрі, на його думку, мають
найбільшу вартість, знаходяться на вершині ієрархії цінностей, а такими він вважає почуття кохання, страждання, заздрощів, суму, самотності й т.д. Саме вони стають головними героями роману «Самотність у мережі». Джерелом основних предметно-логічних та емоційно-експресивних інформаційних ланцюгів як фактуального, так і концептуального рівнів прочитання твору є поняття сум та самотність. Саме перший концепт реалізує потужне функціональне навантаження, що виявляємо у вираженні емоційного стану героїв, окресленні специфіки їхнього світосприйняття. Сум в авторській інтерпретації асоціюється водночас з негативними й позитивними емоціями, він неодмінно пов’язаний з категорією «самотність», якій митець теж надає важливого значення. Лексема samotność, присутня у заголовку твору, для Я. Л. Вишневського має від'ємну конотацію, адже прирівнюється до страждання, горя, втрати, духовної порожнечі, що з’являється, як приступ астми та породжує депресію, водночас додатню – стає джерелом внутрішньої гармонії. Аналіз семантичного наповнення згаданих концептів, їхньої ролі дозволяє зробити висновок, що польський письменник об’єднує сум та самотність в емоційну цілісність амбівалентного характеру і показує їхню детермінуючу роль у житті сучасної людини загалом, його власному світі зокрема.