Плеоназм як комунікативне явище в аспектах лінгвістики, теорії інформації та логіки
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2024-37.hroКлючові слова:
комунікація, лінгвостилістика, логіка, логічна семантика, поняття, плеоназм, інформаційна редундантність, семантична редукція, мовна економія, помилка (анорматив)Анотація
Актуальність теми зумовлена необхідністю комплексного аналізу плеоназмів із позицій лінгвістики, теорії інформації та логіки для розроблення критеріїв їх диференціації як нормативних або помилкових явищ. Матеріалом дослідження слугували праці сучасних українських мовознавців, а також приклади зі спонтанного розмовного мовлення та медіатекстів. Мета роботи – визначити статус плеонастичних конструкцій у логічній та мовній структурах висловлення.
Методи й методики. Методологічну основу роботи становить метод лінгвістичного опису з прийомами зовнішньої та внутрішньої інтерпретації; застосовано також компонентний і дистрибутивний аналіз.
Наукова новизна дослідження полягає в уточненні змісту поняття плеоназм через призму мовознавства, теорії інформації та логіки. Подано класифікацію плеоназмів, що враховує їхні інтенсіональні, екстенсіональні та прагматичні характеристики.
Результати. Об’єктивна оцінка плеоназму потребує інтеграції семантичного, логічного та прагматичного рівнів аналізу. З’ясовано, що в лінгвостилістичному аспекті плеоназми виступають як експресивний засіб, доречний у художньому мовленні, тоді як у науковому та офіційно-діловому стилях їх здебільшого кваліфікують як девіації. Констатовано потребу в розширенні досліджень плеонастичних конструкцій як функційно виправданих явищ у медіатекстах та спонтанному розмовному мовленні.
Для усунення термінологічної невизначеності запропоновано диференціювати поняття: тавтологію визначено як лексичний повтор спільнокореневих слів, а плеоназм – як мовну надлишковість (уживання семантично близьких одиниць у межах однієї конструкції).
Висновки. У межах семантичного підходу плеоназм трактується як вияв семантичної редукції (часткової втрати словом його сем). Застосування теорії інформації дозволило спроєктувати на плеоназм поняття редундантності, що дає змогу оцінювати такі конструкції залежно від контексту як анормативні або як комунікативно виправдані. З погляду формальної логіки плеоназми визначено як структурно надлишкові одиниці, що порушують принцип економії мислення, проте не створюють прямих логічних суперечностей.
Отже, остаточна оцінка плеонастичних явищ залежить від пріоритетності аналізу – як логічної структури чи як одиниці комунікативного акту.
Посилання
Книш, О. (2012). Надмірність як засіб організації постмодерністського тексту. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки, 30, 140–143.
Книш, О. (2012). Семантичні плеоназми в українському художньому тексті кінця ХХ–початку ХХІ століть. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки, 31, 77– 80.
Книш, О. (2015). Плеоназм як інструмент ігрового дискурсу. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки, 40, 110–114.
Книш, О. (2020). Плеоназм як інструмент створення сильної деталізації в українському художньому тексті початку ХХІ ст. Българска украинистика, 9, 21–29.
Коломійцева, В. (2009). Явище плеоназму в українському синтаксисі. Українська мова, 1, 33–40.
Кузнєцова, І. (2024). Редагування лексичних плеоназмів в англомовному науковому тексті. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Філологія, 67, 239–242. https://doi.org/10.32782/2409-1154.2024.67.53
Літкович, Ю., Стернічук, В. (2020). Лексична, граматична та стилістична редундантність англомовного тексту. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Філологія, 9(77), 154–156. https://doi.org/10.25264/2519-2558-2020-9(77)-154-156
Петровський, М. (2015). Плеоназми у науковому тексті та їх переклад.
Актуальні проблеми міжнародних відносин, 125 (2), 46–55.
Погоріла, С., Тимчук, І., Волчанська, Г. (2023). Плеоназм як типове помилконебезпечне місце сучасних публіцистичних текстів. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Філологія. Журналістика, 34 (73), 4, 24–29. https://doi.org/10.32782/2710-4656/2023.4/05
Стратулат, Н. (2021). Плеоназми як різновид лексичних анормативів у науковому мовленні. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Філологія. Соціальні комунікації, 32 (71), 1, 1, 100–105. https://doi.org/10.32838/2710-4656/2021.1-1/18
Українська мова. Енциклопедія (2004). Київ: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана.
Фаріон, І. (2013). Мовна норма: знищення, пошук, віднова. Івано-Франківськ: Місто НВ.
