ФУНКЦІЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ У ТВОРЧОСТІ Т. С. ЕЛІОТА Й ЕЗРИ ПАУНДА

Abstract

Використавши думку Дж. Куллера про те, що визначення джерел літературних текстів не повинно стати самоціллю критики (попередження, висловлене І. Франком задовго до публікації “Переслідування знаків: семіотика, література та деконструкція”) й аналізуючи інтертекстуальність як спосіб проявлення форм сигніфікації в наступних творах, автор виокремлює функції літературних посилань у творах Еліота й Паунда. Версифікаційні особливості
“Безплідної землі” трактуються як інтертекстуальний “об’єктивний корелят”,
визначені ідеологічні імплікації алюзій на Данте у віршах Еліота й Паунда.
Автор застосовує ревізіоністське потрактування міфу про Вавилонську вежу,