Julio Cortázar’s “The Maenads”: A Literary andMethodological Commentary
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2025-39.lavKeywords:
Хуліо Кортасар, менади, Орфей, постмодернізм, міф, інтермедіальність, ритуал, масова культура, літературна освіта, методика навчанняAbstract
The article presents a comprehensive literary and methodological analysis of Julio Cortázar’s short story “The Maenads”, which is included in the current Ukrainian high school curriculum in world literature (Grade 11). The aim of the study is to interpret the artistic model of the story as a postmodern deconstruction of the Orpheus myth and to outline effective pedagogical strategies for its integration into contemporary literary education. The research applies structural, intertextual, intermedial, comparative, semiotic, and psychoanalytic methods.
The analysis focuses on the poetics of the text, which is constructed through a complex network of intermedial codes (musical, visual, theatrical), intertextual references (classical mythology, the figure of Orpheus), symbolic systems (notably zoomorphic and gastronomic imagery), and the archetypal structure of myth. Special attention is given to the Maestro as a postmodern transformation of Orpheus—not as a guide to harmony, but as a victim of a mass ritual in which art is transformed from a spiritual act into an object of cultural consumption.
The story is interpreted as a ritual drama: the woman in red functions as a priestess initiating collective ecstasy, while the narrator plays the role of an observer who oscillates between intellectual distance and emotional involvement. The theatrical space, the concert’s musical program (from Mendelssohn to Beethoven), and zoomorphic metaphors (“birds,” “shrimps,” “buffaloes”) form a cohesive system of imagery, symbolizing the gradual transition from culture to mythic chaos.
The article also outlines comparative parallels, including Ukrainian literature: a comparison with Lesya Ukrainka’s drama “The Orphic Miracle” highlights the intercultural transformation of the archetypal myth. The methodological commentary offers interdisciplinary teaching strategies that emphasize the development of reading autonomy, cultural sensitivity, and analytical thinking.
In conclusion, the study underscores that Cortázar’s “The Maenads” is a multilayered postmodern text that provides extensive opportunities for cultivating students’ reading competence and critical engagement.
References
Горнятко-Шумилович, А. (2014). У «холодних потоках нез’ясованості». На перетині художніх світів новел Хуліо Кортасара й Василя Ґабора. Studia Ukrainica Posnaniensia, (2), 39–49.
Гук, З. В. (2014). Поетикальні вектори постмодерністського роману: художні експерименти Мілорада Павича [Дисертація кандидата філологічних наук]. Львівський національний університет імені Івана Франка.
Гук, З. В. (2020). Оповідання М. Павича «Скляний слимак» як формальний і наративний лабіринт. Молодий вчений, (1), 102–106.
Ковальчук, О. (2018). Роль марґінесів у романі Хуліо Кортасара «Гра в класи». Вісник Львівського університету. Серія філологічна, 67(2), 212–221.
Ковбасенко, Ю. І. (2003). Архіпелаг «Павич», острів «Дамаскин». Всесвітня література та культура в навчальних закладах України, (12), 33–49.
Кортасар, Х. (1983). Таємна зброя: Новели (Упоряд., передм. і пер. з ісп. Ю. Покальчук). Київ: Дніпро.
Міністерство освіти і науки України. (2022). Зарубіжна література. 10–11 класи. Рівень стандарту: Навчальна програма для закладів загальної середньої освіти. Київ. https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/zagalna%20serednya/programy-10-11-klas/2022/08/15/navchalna.programa-2022.zarubizhna.literatura-10-11-standart.pdf
Рассел, Б. (1995). Історія зарубіжної філософії (Пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Таращука). Київ: Основи.
Татаренко, А. (2010). Поетика форми в прозі постмодернізму (досвід сербської літератури). Львів: ПАІС.
Троїцький, К. (2024, 18 листопада). «Бестіарій» Хуліо Кортасара: у віддзеркаллі. Культ критики. https://kultkrytyky.com/bestiarij-hulio- kortasara-u-viddzerkalli/
Чорна, Н. В. (2013). Особливості формування концепту «гра» у новелі Хуліо Кортасара «Las babas del diablo». Мовні і концептуальні картини світу, 43(4), 271–279.
Alonso, C. J. (Ed.). (1998). Julio Cortázar: New readings. Cambridge University Press.
Arrigucci Júnior, D. (2002). El alacrán atrapado: La poética de la destrucción en Julio Cortázar. Universidad de Guadalajara / Cátedra Latinoamericana Julio Cortázar.
Bloom, H. (2003). Julio Cortázar. Chelsea House Publications. Buscarons, M. (1988). Cortázar. Ediciones de la Casa del Estudiante. Ferré, R. (1990). Cortázar: El romántico en su observatorio. Cultural.
Jaime Alazraki. (1994). Hacia Cortázar: Aproximaciones a su obra. Barcelona: Editorial Anthropos.
Palacios, P. G. (2001). Las Ménades de Julio Cortázar: mito clásico y recreación literaria. Faventia, 23(2), 35–42.
Standish, P. (2001). Understanding Julio Cortázar. University of South Carolina Press.
Yovanovich, G. (1991). Julio Cortázar’s character mosaic: Reading the longer fiction. University of Toronto Press.
Yurkiévich, S. (1994). Julio Cortázar: Su sístole y su diástole. FUNDARTE / Alcaldía de Caracas.
Zieliński, T. (2001). Religia hellenizmu. Religia starożytnej Grecji (Red. E. Kossarzecka). Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek.
