Техніки сторителінгу в освітньому компоненті «Фахова українська мова та академічна риторика»
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2025-39.lokКлючові слова:
сторителінг, фахова мова, академічна риторика, філологічна освіта, навчальні технології, мотивація навчання, мовно-комунікативні компетенціїАнотація
На сьогодні актуальним є запит на впровадження нових методик навчання задля успішної майбутньої діяльності викладача закладу освіти та проведення наукової роботи.
Мета статті – обґрунтувати доцільність застосування технік сторителінгу як інноваційної педагогічної технології для розвитку професійних мовно- комунікативних компетентностей магістрантів-філологів під час вивчення освітнього компонента «Фахова українська мова та академічна риторика». Дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу та міждисциплінарному підході до опису технік сторителінгу в конкретному освітньому середовищі.
Результати. У статті сторителінг розглянуто як комплексну педагогічну технологію, яка інтегрує знання з психології, лінгвістики, дидактики та риторики, зауважено, що це системний та усвідомлений прийом, який має чітку мету та прогнозований результат. Особлива увага приділяється ролі сторителінгу в підвищенні мотивації навчання студентів, дотриманні етичних принципів академічної доброчесності та культури наукової комунікації. Виділено ключові структурні компоненти історії: наявність персонажа, інтрига, сюжетність, а також важливість емоційного залучення та особливого моменту. У статті представлено конкретні методичні рекомендації щодо використання різних технік сторителінгу для презентації курсу (історії-провокації або кейси), розвитку критичного мислення (історії про особливі моменти або розвінчання міфів), формування мовно- комунікативних компетенцій (історії мети), пояснення складних концепцій («Вкладені цикли»,), підтримання уваги слухачів під час академічних промов («Шлях угору», «У центрі подій», «Фальстарт», «Ідеї, що сходяться»). Хоча сторителінг є допоміжним інструментом, проте може бути ефективно застосований на різних етапах навчання та для вирішення різноманітних дидактичних завдань у філологічній освіті.
Висновки. Упровадження наративних технік в освітній процес значно підвищує мотивацію магістрантів до вивчення фахової мови та академічної риторики, допомагає формувати критичне мислення та ціннісні орієнтири в майбутній професійній діяльності магістрантів-філологів як внутрішньої умови подальшого інтелектуального та морально-етичного розвитку особистості.
Посилання
Гич, Г. (2015) Сторітелінг як інноваційна методика формування мовної компетентності учнів ЗНЗ. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки, № 4 (51), 188–191.
Локайчук, С. (2017). Термінологічні питання в публікаціях академіка Агатангела Кримського. Лінгвостилістичні студії: науковий журнал, 7, 91–100.
Маковецька-Гудзь, Ю. (2017). Storytelling в педагогічній практиці: розвиток комунікативного потенціалу. http://kumlk.kpi.ua/sites/default/.
Побідаш, І. (2019). Сторітелінг: ознаки «гарної» історії. Обрії друкарства: науковий журнал, 1 (7), 144–150.
Рудіна, М., Шванова, О. (2018). Технологія сторітеллінгу в системі формування фахової компетентності майбутніх перекладачів. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, 38, 26–30.
Холл, К. (2020). Сторітелінг, який не залишає байдужим / переклад з англ. О. Олійник. Київ: Yakaboo Publishing.
Rossiter, M. (2002). Narrative and Stories in Adult Teaching and Learning. Educational Resources Information Center. 241. http://www.calpro-online.org/eric/docs/dig241.pdf