Художня інтерпретація мотиву femme fatale в повісті «Poganka» Нарцизи Жмиховської
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2025-39.vysКлючові слова:
романтизм, Нарциза Жмиховська, femme fatale, демонічність, стереотипний образ, архетип, фатальність, вампіризмАнотація
Мета публікації – визначити своєрідність інтерпретації мотиву femme fatale в повісті «Poganka» Нарцизи Жмиховської та з’ясувати складність і багатоплановість постаті головної героїні, яка є втіленням фатальної жінки. Досягнення поставленої мети передбачає використання наступних методів: культурно-історичного, психоаналітичного та текстологічного аналізу.
Результати. Мотив femme fatale займає важливе місце в європейській літературі XIX століття, особливо в період романтизму. Фатальна жінка – це прекрасна, приваблива і, водночас, руйнівна постать, яка веде героя до його падіння. З’ясовано, що в літературі польського романтизму, зокрема в баладах
«Lilije», «Świteziankа», «Dudarz» Адама Міцкевича, поемі «Balladyna» Юліуша Словацького така жінка стає суперечливою фігурою: вона є джерелом пристрасті, але також причиною відчаю та загибелі.
Визначено, що Нарциза Жмиховська – одна з перших польських письменниць, яка представила образ фатальної жінки в літературі XIX століття. Виділено характерні ознаки психотипу фатальної жінки: таємничість, демонічність, вміння маніпулювати чоловіками, безкомпромісність і безсердечність. Аспазія – головна героїня повісті «Poganka» – показана як неоднозначний персонаж, що поєднує риси звільненої, духовно незалежної жінки з архетипом фатальної жінки, яка руйнує чоловіка силою своєї інакшості та несумісністю із соціальними нормами. Це впевнена в собі харизматична героїня, яка користується своїм соціальним положенням і спокусливою зовнішністю для зваби чоловіків.
Встановлено, що від стосунків з Беніаміном вона прагне отримати лише насолоду і задоволення, не переймаючись при цьому почуттями обранця. Аспазія перетворюється на руйнівного демона, оскільки під впливом її згубної пристрасті Беніамін втрачає всі духовні цінності, позбавляє своє життя будь- якого змісту.
У висновках підкреслено, що Нарциза Жмиховська у повісті «Poganka» своєрідно інтерпретує мотив femme fatale. Аспазія занепащає Беніаміна як духовно, так і фізично. Вона, як вампір, висмоктує з нього життя, живиться його енергією. І, як результат, Беніамін втрачає життєздатність, тоді як Аспазія набирається сили, наснаги, стає могутнішою.
Посилання
Adamowicz, D. (2008). «Gorsza» kobieta. Dyskursy inności, samotności, szaleństwa. Wrocła: Suturis.
Janion, M. (2025). Kobiety i duch inności. Warszawa: W.A.B.
Jagodzińska, J. (2006). Kilka uwag do obrazu kobiet w «Pogance» Narcyzy Żmichowskiej. Prace Polonistyczne. Łódź, 61/1, 205–220.
Mickiewicz, A. (2019). Ballady i romanse. Bielsko-Biała: Dragon.
Piwińska, M. (2003). Koloryt uczuć, klimat wewnętrzny, topografa wyobraźni w cyklu
«Ballad i romansów». Wolny myśliwy. Osiem prób czytania Mickiewicza. Gdańsk, 40–64.
Pospiszyl, K. (1986). Psychologia kobiety. Warszawa: PWN.
Praz, M. (2010). Zmysły, śmierć i diabeł w literaturze romantycznej. Warszawa: PIW.
Słowacki, J. (2023). Balladyna. Olsztyn: Siedmioróg.
Tatur, U. (2008). Typy kobiet w literaturze polskiej a ich stereotypy zawarte w warstwie językowej (na podstawie wybranych dzieł). Białostockie Archiwum Językowe, 8, 205–222.
Wenerska, W. (2011). Romantyczne fantazmaty demonicznej kobiecości. Toruń: W-wo Adam Marszałek.
Włodarczyk-Kucab, M. (2006). Od miłości do nienawiści: studium nad postacią kobiety – femme fatale w tragedii greckiej. Prace Naukowe Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie. Filologia Polska. Historia i Teoria Literatury. Częstochowa, 10, 183–217.
Zwolińska, B. (2002). Wampiryzm w literaturze romantycznej i postromantycznej.
Gdańsk: Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego.
Żmichowska, N. (2014). Poganka. Warszawa: Wolne Lektury.
