Гендерні вектори ліричної флористики Лесі Українки

Анотація

Статтю присвячено дослідженню гендерних векторів флористичних образів у ліриці Лесі Українки. Йдеться про засоби, з допомогою яких Леся Українка втілює свою жіночу суб’єктивність. Розглянуто значення флористичних образів у контексті переосмислення традиційних уявлень про жіночність, а також про місце і значення жінки у житті й мистецтві. Зроблено акцент на рослинних складниках образної системи творів, які репрезентують взаємодію із жіночими образами, зміщено вектор уваги на їхню роль у відображенні гендерної проблематики, соціальних викликів і  внутрішніх конфліктів героїнь. Мета дослідження полягає у з’ясуванні специфіки взаємодії флористичних образів із жіночими, їх вплив на ідейний спектр ліричних творів. Методологія дослідження: образно-стильовий аналіз, гендерний підхід, а також елементи біографічного методу. Результати. Було з’ясовано, що рослинна образність використовується поеткою для символічного вираження жіночої долі, боротьби за самовираження, свободу та творчість. Інтимна лірика Лесі Українки репрезентує відхід від традиційного канону зображення ліричних героїв, жіночих персонажів в тому числі. Рослинна образність використовується для трансформації і поглиблення традиційних гендерних ролей. Асоціативне поле флористичних образів демонструє відхід від словника символів, дискурсяких сягає середньовічної любовної лірики. Суб’єктивізація рослинної образності виявляє своєрідність авторського світосприйняття, увиразнює його
фемінні аспекти. У висновках ідеться про те, що дослідження флористики з гендерної точки зору в поезії Лесі Українки увиразнює розуміння глибинних прошарків її образного світу, незаангажованість її мистецьких поглядів та життєвих орієнтирів, новаторство і утвердження нових естетичних та моральних ідеалів.