«Товаришки» Олени Пчілки та «Приязнь» Лесі Українкияк «дівчачий текст»
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2024-38.oksКлючові слова:
«дівчачий текст», дискурс «дівчачого тексту», лімінальність, ритуал переходу, маскулінна / фемінна ініціація, дорослішання дівчини, гендерний стереотип, психологізм, дитячо-юнацька література, жіноча літератураАнотація
Чинники, які зумовлюють актуальність дослідження: 1) «дівчачий текст» – один із термінів, які знаходяться на етапі входження в літературознавчий простір і не мають чіткого термінологічного окреслення; 2) на теоретичному рівні «дівчачий текст» охарактеризований не досить повно: окреслено його окремі формально-змістові ознаки, однак не визначено його філософсько-
естетичної основи; 3) дискурс «дівчачого тексту» в українській літературі далекий від цілісного осягнення, зокрема тексти ХІХ – початку ХХ ст. перебувають на літературознавчій периферії. Серед них повісті «Товаришки» Олени Пчілки (1887) та «Приязнь» Лесі Українки (1905), які стали матеріалом нашого дослідження. Мета статті двохаспектана – увиразнення терміна і явища «дівчачий текст», аналіз повістей «Товаришки» Олени Пчілки та «Приязнь» Лесі Українки як творів, які розкривають специфіку ранніх етапів дискурсу «дівчачого тексту» в українській літературі.
Методи й методики. У процесі реалізації мети як основний використано методологічний інструментарій теорії лімінальності, зокрема актуалізовано методику літературознавчого аналізу, запропоновану Ж. Бортнік. Залучено компаративістські (типологічно-порівняльний, генетико-контактний, тематологічний, рецептологічний) методи літературознавчого аналізу. Застосовано елементи стильового, культурно-історичного, біографічного та психоаналітичного методів.
Наукова новизна. У статті вперше визначено філософсько-естетичну основу «дівчачого тексту» – це теорія лімінальності – ритуал переходу в його маскулінній і фемінній варіації. В основі першої – маскулінна теорія лімінальності, сформована А. ван Ґеннепом і В. Тернером (етапи матриці ритуалу переходу: сепарація-лімінальність-інкорпорація), в основі другої – її фемінний варіант, увиразнений Б. Лінкольном та К. Белл (загортання-перетворення-сходження).
Результати дослідження. У процесі аналізу повістей «Товаришки» Олени Пчілки та «Приязнь» Лесі Українки як «дівчачих текстів» доведено доцільність використання лімінальності як літературознавчої методології. Увиразнено дві моделі «дівчачого тексту»: маскулінну («Товаришки» Олени Пчілки) і фемінну («Приязнь» Лесі Українки). Охарактеризовано початкові етапи дискурсу «дівчачого тексту»: твір Олени Пчілки відображає етап активної фази боротьби за гендерну рівність у суспільстві, твір Лесі Українки народжений в горнилі глибинного осягнення специфіки жіночої психології, зокрема травмованої дівчачої психіки. Доведено, що український «дівчачий текст» ХІХ – початку ХХ ст. вписується в контекст специфіки зародження, формування і розвитку . «дівчачого тексту» в світовому літературному процесі (західноєвропейському та українському).
Висновки. «Дівчачий текст» – це гендерно увиразнена модифікація «роману-виховання» як тексту, здатного реалізуватися в різних жанрових формах (оповідання, повість, роман і т. д.) у процесі розкриття фабули, основою якої є матриця ритуалу переходу – етапи дорослішання дівчини. «Дівчачий текст», маючи філософсько-естетичну основу та стійкий формально-змістовий кістяк, здатен адаптуватися до світоглядно-естетичних змін та «виживати» в різних стильових парадигмах. На початкових етапах формування «дівчачий текст» еволюціонував у стильовому аспекті від реалізму («Товаришки» Олени Пчілки) до неореалізму («Приязнь» Лесі Українки).
Посилання
Бортник, Ж. (2023). Концепція лімінальності в літературознавчій парадигмі:
проєкція на сучасну українську драму. Автореф. дис. д-ра філол. наук,
Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк.
Качак, Т. (2017). «Дівчачі тексти»: фемінний дискурс у сучасній українській
прозі для юних читачів. Слово і Час, 4, 79–90.
Кизилова, В. (2013). «Повість для дівчаток» у літературі для дітей та юнацтва ІІ
пол. ХХ – поч. ХХІ століття: специфіка моделювання образів. Слово і Час,
5, 70 – 76.
Пчілка, Олена. (1988). Твори. Київ: Дніпро.
Українка, Леся. (2021). Повне академічне зібрання творів (Т. 1–14). Луцьк:
Волинський національний університет імені Лесі Українки.
Улюра, Г. (2020, 7 квітня). Дівчача проза, яка (не) пройшла випробування часом.
Суспільне. Культура. URL: https://suspilne.media/22130-divcaca-proza-aka-
ne-projsla-viprobuvanna-casom/
Улюра, Г. (2020). Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. Київ:
ArtHuss.
Bell, C. (1997). Ritual. Perspectives and Dimensions. Oxford, N.Y.
Gennep, A. Van. (1960). The Rites of Passage. Chicago: University of Chicago Press.
Lincoln, B. (1981). Emerging from the Chrysalis: Rituals of Women’s Initiations.
Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
Turner, V. (1977). The Ritual Process: Structure and Anti-Structure. Ithaca, New
York: Cornell Paperbacks Cornell University Press.
