До питання про передатування листів Лесі Українки

Анотація

Листи Лесі Українки публікують від 1911 р.: ще за життя адресантки
М. Павлик, упорядковуючи добірку «Переписка Михайла Драгоманова з
Михайлом Павликом», розмістив у ній заразом кілька коротких кореспонденцій
мисткині. Згодом чимало її епістолярних текстів було надруковано в наукових
збірниках і в періодиці України й за кордоном. Відтоді світ побачило шість
багатотомних видань творів письменниці, у чотирьох з яких значне місце
посідає її листування (у 5-ти (Київ, 1951–1956), 10-ти (Київ, 1963–1965), 12-ти
(Київ, 1975–1979) і 14-ти томах (Луцьк, 2021)); фундаментальна праця
О. Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчости» (НьюЙорк, 1970), в основі якої – мемуарні свідчення, документи, листування родини
Драгоманових-Косачів, зокрема й Лесі Українки; окреме видання листів Лариси
Косач-Квітки у 3-х томах (Київ, 2016‒2018) тощо. Паралельно текстологи й
упорядники працювали над датуванням кожного з віднайдених і підготовлених
до друку епістолярних текстів, значна частина яких потребувала додаткового
дослідження щодо цього питання. У статті окреслено загальні принципи
датування (подекуди передатування) науковцями листів Лесі Українки й
труднощі, пов’язані здебільшого з існуванням у тогочасному суспільстві
подвійного літочислення (юліанського та григоріанського календарів) й з
поодинокими механічними помилками в записі самих адресантів, зокрема й
Лариси Косач-Квітки. Зосереджено увагу на окремих кореспонденціях
письменниці, на прикладі яких показано принципи роботи текстолога над
встановленням точної або орієнтовної дати написання тексту і важливість такої
праці. У публікації йдеться про уточнення й виправлення датування деяких
листів Лесі Українки, опублікованих із відповідними коментарями в Повному
академічному зібранні творів письменниці в 14 томах. Стаття привертає увагу
дослідників до порушеної проблеми, адже загалом датування (передатування)
епістолярних текстів стає предметом дослідження науковців здебільшого
принагідно.