«Примара» Лесі Українки як експресіоністський текст

Abstract

У статті проаналізовано оповідання «Примара» Лесі Українки крізь призму
поетикально-стильових особливостей твору. Доведено, що в стильовому плані
«Примара» – експресіоністський текст. Проблематика оповідання цілком вписується в контекст проблем, які хвилювали експресіоністів; спосіб образотворення –
типово експресіоністський: на формальному рівні у тексті домінують алегоричні образи, гіперболи, градації, контрасти, авторка використовує біблійні алюзії
та ремінісценції, емоційно насичені конструкції. Уточнено жанр твору – це не
«філософський памфлет-нарис» (К. Кухалашвілі, Л. Кулінська), не «філософсько-психологічний етюд» (Т. Третяченко) чи «нарис-видіння» (С. Чернюк), а
експресіоністське оповідання. Доведено, що на світоглядному рівні Лесі
Українці були близькими ідеї експресіоністів, однак експресіоністом за типом
творчості / ідіостилем вона не була.
Ключові слова: імпресіонізм, символізм, експресіонізм, «новоромантизм»,
оповідання, есхатологічні мотиви, проза Лесі Українки.