Іменний код французької революції у драматичному діалозі Лесі Українки «Три хвилини»

Анотація

Дискурс Французької революції так чи інакше присутній у
різножанровому доробку Лесі Українки, зокрема в епістолярій,
публіцистичних працях тощо. Найбільш виразно цю тему сконцентровано у
драматичному діалозі «Три хвилини». У творі письменниця використовує
історичний конфлікт між монтаньярами та жирондистами як художній
інструмент розкриття філософської вибору індивідууму між життям і смертю,
вагання особистості в епіцентрі бурхливих суспільних подій. Невеликий за
обсягом текст охоплює розлогу систему культурних кодів, провідне місце у
якій займає іменний складник. Метою дослідження є всебічний аналіз
іменного коду в драматичному діалозі «Три хвилини», що дозволить глибше
розкрити авторську концепцію твору. Важливо, що головні персонажі –
репрезентанти двох ворогуючих партій – постають у тексті без імен й описів.
У такій ситуації означниками їхніх характерів є предметний світ, топоси, мова
тощо. У палких діалогах зустрічаємо чимало покликань на історичні постаті,
що допомагають розкрити контроверсійність революційної ситуації у Франції.
Зокрема, у статті виокремлено щонайменше три типи іменного коду в творі.
По-перше, давньоримський, що переважно побудовано на апеляції до історії
конфлікту між Цезарем і Брутом. Його використано для розкриття концепції
жертовної смерті, що увічнює ідею, омиту кров’ю. Згадка низки жіночий імен
з історії Давнього Риму та їх логічне поєднання з харизматичною постаттю
Французької революції – мадам Ролан – активізує феміністичний дискурс у
тексті. По-друге, біблійний іменний код, що передовсім реалізовано непрямою
згадкою апостола Петра й служить розгортанню ідеї неминучої дифузії ідеї у
процесі передачі її нащадкам. По-третє, розлого представлено історичні
постаті Франції. Ця категорія персонажів якнайвиразніше демонструє
авторську деструкцію історичної ієрархії: уникання одіозних учасників
революції та концентрація на маргінесах. Іменний код у драматичному діалозі
представлений численними антропосимволами, що дозволяють увиразнити
світоглядні координати головних персонажів, компенсуючи їхню
безіменність.