Юзеф Дунін-Борковський та його «Слов’янські пісні» крізь призму елліністично-слов’янської проблематики
Ключові слова:
неоеллінізм, слов’янофільські мотиви, літературна група «Ziewonia», елліністично-слов’янська проблематика, фольклорАнотація
У статті представлено слов’янофільські тенденції розвитку польської поезії ХІХ ст. на прикладі «Слов’янських пісень» Юзефа Дуніна-Борковського. Письменник належав до літературної романтичної групи «Ziewonia», програмними засадами якої стали праці З.-Д. Ходаковсього i K. Бродзінського. Дунін-Борковський увійшов у світ слов’янських пісень і ототожнив їх із елліністичними співами. Однак він відкинув тезу про лагідність слов’янської культури і доводив, що завдяки відвазі слов’ян їм вдалося вижити в історичних катаклізмах. Зважаючи на цивілізаційний досвід Еллади, доходимо до висновку, що декларована у «Слов’янських піснях» концепція тісних елліністично-слов’янських зв’язків не має під собою об’єктивного підґрунтя, а виникає виключно із слов’янофільських замилувань поета
