Дифузія стилів як ознака модерністської поетики: натуралізм й експресіонізм в поезії Тодося Осьмачки
Анотація
У статті простежено сполучення елементів експресіонізму й натуралізму в поезії Т. Осьмачки. Наукові джерела фіксують протилежність цих явищ, тому їхня дифузія в індивідуальній поетиці має конкретні завдання, з’ясування яких і стало метою розвідки. Теоретичний базис розвідки склали праці М. Слабошпицького, М. Моклиці, В. Барчан, Ю. Шереха. У розгляді предмета дослідження використано структурно-функційний аналіз. Результати. Осмислено одну з провідних світоглядних засад експресіонізму – ідею Апокаліпсису й автентичну їй проблему есхатологізму. На основі аналізу окреслених мотивів змодельовано танатологічну картину поезій Т. Осьмачки з чітко окресленими горизонталлю і вертикаллю та образами-символами: похмурі яри й гори; море, ріка, криниця як шляхи у потойбіччя; птахи, що віщують лихо; моторошний місяць. У зображенні домінує червоно-чорна колористика. Поет акцентує увагу на конотаті смерть (її атрибутах та інтенціях) як центроорганізуючому образно-структурному
елементі художньої дійсності. Частотними в поезіях Т. Осьмачки є картини кровопролиття: або тілеснореалістичні, або гіперболізовано-символічні. Соматичний образ крові об’єднує глобальний (експресіонізм) і локальний (натуралізм) плани художнього зображення. Образи світової безодні, нездоланної кручі, фатального сонця, всепоглинаючого океану іноді в контексті поєднано з дрібними реаліями світу, створено за допомогою досить скромних стилістичних засобів. Поет вдається до опису побуту, прямого називання, моделює натуралістичні картини у змалюванні української материкової та діаспорної дійсності. Висновки. Поетична творчість Т. Осьмачки, що входить у дискурс українського експресіонізму, має відверто апокаліптичний характер. Есхатологізм поета виростає з традиційно християнських коренів і якнайтісніше пов’язаний з його танатофобією. Головне завдання митця –глоболізувати зло шляхом звернення до деталізації, побутової описовості, загалом негативної естетики. Т. Осьмачка, як і інші письменники, використовував натуралістичні елементи для загострення домінантного стилю – експресіонізму.
